Іваненко Анна

 Ми з чоловіком вмовили свекруху переїхати з села в пансіонат для людей похилого віку «Золота осінь», бо вважаємо, що їй тут буде краще. Ніна Миколаївна вже жінка у віці та ледве ходить, а життя у селі потребує фізичної праці. До того ж, у неї там пічне опалення і потрібно постійно носити дрова, щоб узимку топити піч, а сили в неї вже не ті. До того ж, у неї підвищений тиск і за нею потрібен нагляд медпрацівника. Чоловік постійно переживає за неї і нервує. До себе забрати ми її не можемо, тому що ми самі з трьома дітьми тулимося в орендованій двокімнатній квартирі в Києві. Цей пансіонат нам порекомендувала фельдшер із села, де жила свекруха і ми дуже задоволені, бо умови тут добрі. У них тут дуже тепло і чисто, а ще їх дуже добре годують. Ми з дітьми намагаємося провідувати свекруху кілька разів на місяць. Вона дуже задоволена і каже, що їй тут дуже подобається і це краще, ніж жити наодинці у селі.